ЯК БАТЬКАМ ТРИМАТИ СВОЮ ТРИВОГУ ПІД КОНТРОЛЕМ

Дорослим тривожно. З тривогою батьків тривоги дітей зростають. Діти можуть не бачити всієї картини та нагнітати. А батьки зі зрозумілих причин не завжди можуть приділити достатньо уваги дітям.

Говоріть з дітьми!

Допомагайте прояснити ситуацію. Розповідайте, що ви плануєте робити. Ви повинні переконати дітей, що Ви справляєтеся із ситуацією. У ситуації невизначеності ви можете метушитися, турбуватися, розгубитися. Але найважливіше – зосередитись і переконати себе в тому, що ви зі всім справляєтесь і будете справлятися. Це ваше найголовніше завдання як мами і тата

Що ви можете робити, щоб контролювати ваш рівень тривоги:

· Зверніть увагу на свої ресурси та можливості, зафіксуйте їх: є їжа, вода, світло, діти поряд, люди ходять, документи при собі, усе необхідне під рукою, є підтримка близьких, є план дій на екстрений випадок.

· Постарайтеся відтягувати себе від новин хоч на якийсь час або визначте певний час для їх відстеження: інформація може нагнітати тривогу. Особливо фейкова інформація.

· Кожну одну-дві години проводьте бесіду з рідними, транслюючи, що з вами все добре, ви справляєтеся, можете говорити про побутові речі, обговорювати щось ще, крім новин, щось просте – погоду, науку, тварин, мистецтво тощо.

· Робіть прості справи: готуйте їжу, прибирайте, сідайте пити чай, робіть зарядку, грайте у прості ігри, разом вигулюйте собаку, слухайте музику. Займіться справами по роботі, складіть план із завдань на сьогодні.

· Обіймайтеся.

Вашим дітям потрібна опора. І цю опору маєте дати їм ви.

Поради від психолога Діани Житня-Кебас Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/5319-holovnyi-mesedzh-batkiv-ditiam-vy-spravlyayetes

*********************************************************************************

Не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх – природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю у дітей, проявляється на фізичному рівні.

Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці - це допомагає зняти напругу.

Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов.

Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила. Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: «Ти так сильно злякався, коли побачив…». Так ви допоможете їй випустити страх назовні.

Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не противиться. Говоріть повільно і неодмінно робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем.

Здебільшого однієї розмови недостатньо і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це варто робити до моменту, поки ви не відчуєте, що страх дитини поступово зменшується. І головне – підтримуйте дитину кожного разу, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це.

Розповідайте дитині про свої почуття і страхи: «Мені теж було страшно». Дозвольте собі і дитині боятися – не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно.

Запропонуйте намалювати свій страх або те, що злякало, – це допоможе впоратися з емоціями.

Пам’ятайте, дитина не народжується з умінням керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.

50 соціальних навичок, яким потрібно навчити кожну дитину

Дитина – частина соціуму. Навіть якщо дитина часто мовчазна, відрізняється дуже спокійним характером, вона все одно щоденно контактує з однолітками, є частиною колективу, комунікує з дорослими людьми. Які соціальні навички потрібно прививати дитині, аби вона не лише комфортно, але й безпечно почувалася в соціумі?

Стосунки з однолітками

1. Вміти самостійно залагоджувати конфлікти з однолітками.

2. Вміти радіти за успіхи інших.

3. Вміти співчувати.

4. Спокійно приймати критику на свою адресу.

5. Знати, що таке особистий простір іншої людини.

6. Навчитися просити вибачення.

7. Правильно реагувати на відповідь «НІ».

8. Не перебивати співрозмовника.

9. Не нахвалювати себе в присутності однолітків.

10. Не зловтішатися з чужих невдач.

11. Навчитися дружити.

12. Звертатися до інших по імені, з повагою, намагатися не вживати прізвиська.

13. Вміти не робити висновки про людину лише по її зовнішньому вигляду.

14. Розуміти, що всі люди – різні (знати про різницю національностей, віросповідання, мов тощо).

15. Вміти поступатися, йти на компроміси.

16. Не ігнорувати бажання інших.

17. Не вважати захоплення інших дурницями.

18. Уміти слухати та бути уважним до розповіді співрозмовника.

Соціальні навички в школі

19. Проявляти терпіння, вміти чекати (терпляче стояти в черзі, сидіти спокійно до дзвоника на перерву тощо).

20. Завжди доводити свою думку до кінця, вміти завершувати розповідь.

21. Спілкуватися в колективі.

22. Не боятися висловлювати ідеї, власне бачення.

Власні досягнення

23. Жити за щоденним режимом.

24. Не цуратися праці руками.

25. Чітко розуміти, що кожен вчинок завжди має свої наслідки.

26. Вміти відповідати за погані вчинки.

27. Вчитися сміливо казати правду.

28. Знати, що таке практичність.

29. Вміти планувати власний день.

30. Знати про корисні та шкідливі звички.

31. Ознайомитися з грішми, самостійно робити перші покупки, навчитися відповідально поводитися з грошима.

32. Проявляти любов, піклування до тварин.

33. Обрати для себе хобі. Спілкування з дорослими, сім’єю

34. Проявляти повагу до дорослих.

35. Першою вітатися з дорослою людиною.

36. Знати про свої домашні обов’язки.

37. Знати про родинні свята (дні народження родичів, важливі сімейні дати).

38. Не соромитися просити про допомогу.

39. Бути обізнаним у правилах спілкування з незнайомими людьми

40. Вміти озвучити, які емоції переживає зараз.

41. Уміти чітко розповідати батькам, як пройшов день.

42. Розуміти реакцію людей по жестах, міміці.

43. Виконувати доручення батьків.

44. Розуміти, що погані вчинки завдають болю іншим людям.

45. Розуміти, що біль може бути фізичним та душевним.

46. Контролювати свою поведінку в громадських місцях.

47. Допомагати людям похилого віку.

48. Завжди повідомляти батькам про свої плани.

49. Розуміти, яка інформація є сімейною і не потребує розголошування серед друзів.

50. Уміти поважати чужу працю.

Джерело: https://mamabook.com.ua/50-socialnuh-navuchok-dlya-dutunu/

******************************************************************

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

********************************************************************

ЗАПИТАННЯ,ЯКІ ПОКРАЩАТЬ МИСЛЕННЯ ДИТИНИ І ЗМІЦНЯТЬ ЇЇ СТОСУНКИ З БАТЬКАМИ

Люблячим батькам важливо покращувати мислення своєї дитини та її поведінку. Цьому можуть допомогти кілька запитань, які допоможуть не лише покращити мислення дитини, але й зміцнити ваші стосунки з дитиною.

Коли ви ставите дитині правильні запитання, то заохочуєте її до позитивних змін у поведінці й дозволяєте їй якнайкраще використовувати доступні ресурси.

1. Які 5 слів найкраще тебе опишуть?

Це запитання дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе.

2. Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?

Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливою. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить у майбутньому.

3. Чого ти можеш навчити інших?

Сенс питання - навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї і її інтересів. Життя – це про всіх нас і про те, як ми можемо допомогти один одному. Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил. Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим. Це формує відчуття впевненості в собі й заохочує до навчання.

4. Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?

Життя – це поєднання доброго і поганого досвіду. Дитині потрібно зрозуміти це у ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя. Сенс запитання – допомогти зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму. Ви також можете отримати від дитини інформацію, що їй болить і через що їй потрібно допомогти пройти.

5. Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?

Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго і поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками й вчилися з цього. Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки у майбутньому.

6. З усіх речей, які ти зараз вчиш, як ти гадаєш, що тобі найбільше потрібні у дорослому віці?

Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою. Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз. Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

7. Якби ти міг повернутись у часі на три роки й поговорити з самим собою, що б ти собі порадив?

Це запитання може спровокувати веселу розмову, яка допоможе дізнатись про минулі проблеми, які завдали болю вашій дитині. А дитина вироблятиме звичку вчитися на своїх помилках. Питання відкриває широкі можливості для того, щоб поговорити з дитиною про те, як справлятись з розчаруваннями в житті.

8. За що ти найбільше вдячний?

Це питання заохочує дітей лічити чудові життєві моменти й поглянути на світлий бік життя. Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо і цінувати те, що є у житті. Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.

9. Як ти гадаєш, як люди почуваються, коли…?

Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і уникнення конфліктів. Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію. Щоб розвинути співпереживання у дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають тощо.

10. Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?

Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє і спланувати його. Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою. Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.

11. Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?

Колектив має великий вплив на ваше мислення і поведінку. Якщо поруч з вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься в кращий бік. Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як з друзів вашої дитини на неї впливає.

12. Якби ти міг вирости й стати знаменитим, у чому ти б хотів прославитись?

Це запитання спрямовує дітей подумати про справжнє значення успіху і спадщини, яку вони б хотіли по собі залишити. Чи успіх лише у грошах, чи є щось більше за них? За що ви хочете, щоб люди вас пам’ятали? Відповідь дитини допоможе вам визначити її тип характеру і виявити, хто є її моделлю для наслідування.

13. Як би ти змінив світ, якби міг?

Дослідження показує, що очікування позитивного досвіду приносить більше щастя, ніж саме його переживання. Як тільки ваша дитина доросла до того, щоб усвідомлювати, що завтра – це не сьогодні й кожен день є можливістю для позитивних змін, почніть формувати в ній цю звичку – прагнути полегшення хвороби й дрібниць, які покращуватимуть не лише завтрашній день, але й світ в цілому.

14. Як ти сьогодні можеш комусь допомогти?

У житті в цілому є багато болю у вигляді хвороб, бідності, ігнорування та емоційних страждань. Тому підтримувати один одного – надважливо. Регулярно ставте дитині це запитання, щоб розвинути в ній великодушність у щоденному житті.

15. Якби ти міг запровадити одне правило, якого мусили б дотримуватись усі у світі, яким би воно було? Чому?

Це запитання привертає увагу дітей до того, що ми живемо у світі, який має свої правила. Частину з них ми зобов’язані дотримуватись. Правила не означають покарання за їхнє невиконання. Вони допомагають нам краще жити і взаємодіяти з іншими. Ваша дитина краще прийме цей факт, якщо матиме власне персональне правило, у яке вона вірить. Це правило може бути ключем для виховування в дитини законослухняності.

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/1412-15-zapytan-iaki-varto-stavyty-ditiam-dlia-pokrashchennia-ikhnoho-myslennia-i-vidchuttia-shchastia?utm_source=sendpulse&utm_medium=email&utm_campaign=pro-osvtn-modlivost-dlya-rznih

*******************************************************************

Вибір майбутньої професії вашої дитини

Вибір майбутньої професії нерідко викликає суперечки батьків і дітей. Адже батьки впевнені,що краще знають життя, а діти хочуть обирати самостійно,оскільки це їхнє майбутнє.

Від того, яку професію обере дитина, багато в чому залежить все її подальше життя – задоволеність собою, впевненість у своїх силах і добробут.

Отже, щоб допомогти підліткові обрати професію:

- по-перше, необхідно врахувати інтереси і схильності підлітка,

- по-друге, його здібності, слабкі і сильні сторони,

- по-третє - матеріальну сторону.

1. Не треба нав'язувати дитині те, чого батьки колись хотіли, але не досягли. Пам'ятайте, що у дитини є свої власні плани та мрії, з якими потрібно і варто рахуватися. Не варто також змушувати нащадків йти шляхом батьків, навіть якщо у родині усі до сьомого коліна були вчителями чи лікарями.

2. Необхідно пам'ятати, що обирати майбутню професію потрібно не під час подання документів у вузи і навіть не протягом останнього шкільного року. Починати треба ще з 7-8 класів. Тоді до закінчення школи дитина вже чітко визначиться, ким хоче стати.

3. Якщо дитина і досі чітко не знає, ким хоче бути необхідно допомогти їй виявити те, до чого у неї найбільше лежить душа, «гуманітарій» вона чи «технар», творча особистість чи прагматик.

Батьки можуть звернутись за допомогою до спеціалістів з профорієнтації центру зайнятості, чи шкільного психолога, який проведе індивідуальну діагностику.

4. Не тисніть на дитину, якщо вважаєте її вибір майбутньої професії невдалим. Краще допомогти розібратися, чи справді дитина розуміє, чим буде займатися в майбутньому. Адже нерідко, обираючи професію, дитина керується стереотипами, прикладами кумирів тощо.

Створіть у дитини найширше уявлення про світ професій:
- забезпечте максимальний доступ до всебічної інформації про професії (буклети, книги, газети, інтернет, тощо;

- відвідуйте разом дні відкритих дверей у навчальних закладах;
- якомога більше говоріть з дитиною і дізнавайтеся, яка їй потрібна допомога, чого вона прагне і чого, можливо, не знає чи боїться;
- подбайте, щоб одержана дитиною інформація про професію не була односторонньою, неповною;
- ознайомтеся з ринком праці, разом проаналізуйте, які професії користуються сталим попитом.

Вибір професії робіть відповідно до вимог ринку праці

- підтримуйте інтерес до обраної професії і створюйте атмосферу зацікавленості, дайте зрозуміти вашій дитині, що ви поважаєте її вибір і вам не байдуже те, що вона робить у цьому напрямку;

- стимулюйте самостійність та ініціативу вашої дитини у навчанні та саморозвитку, обов’язково підтримуйте її віру у власні сили; - учіть дитину ставити чіткі цілі та досягати їх (починаючи з маленьких завдань і поступово їх збільшувати).

Пам'ятайте, що кожне покоління і кожна дитина має право на власну індивідуальність.

І відповідно до цього має право на власний вибір, навіть якщо це не до душі батькам. Молода людина має право на власний пошук, в якому їй можна допомогти, але на якому не варто наполягати.

Гармонійне поєднання всіх цих факторів обов’язково допоможе дитині стати справжнім професіоналом своєї справи - грамотним і захопленим.

*******************************************************************

ОЗНАКИ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

(Поради психолога Світлани Ройз)

Якщо ви вагаєтесь, чи віддавати дитину до школи в цьому році, чи в наступному, оцініть готовність дитини до школи за допомогою питань.

1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?

2. Наскільки відносини з батьками сприймаються, як надійні? Дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.

3. Наскільки дитина справляється з напругою (розчаруванням), наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного, як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викликав іншу дитину. Якщо щось відразу ж не вийшло. Реакція може бути нейтральною, пасивною або агресивною – (дитині важливо мати справу з тим, що не все їй відразу може належати, що іноді їй потрібно почекати. Їй важливо чути від нас «Ні» – багато батьків бояться засмутити дитину, відмовляючи їй в тому, що повинні. Так ми позбавляємо дитину можливості потренуватися, зіткнутися з напругою, яка у неї в житті обов'язково буде. Але вона її може вчитися «витримувати», завдяки нашій тактовності й підтримки).

4. Навантаження спілкуванням. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми. (Чи є у неї досвід взаємодії, звертали ми взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку).

5. Чи зможе дитина винести напругу, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі. Чи впорається з цим навантаженням дитина? Як буде себе вести – пустувати, плакати, проявляти агресію? Я б питала у батьків – часто вони дають планшет дитині, коли вона говорить «мені нудно», чи грає хоч якийсь час сама, чи є у неї якась відповідальність по дому).

6. Навантаження «соціальністю». Одна з ознак готовності до школи – вміння сприймати себе частиною групи. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи? (Це чітко видно у першокласників, коли деякі діти не відкривають зошити, не виконують дії, поки до них не звернуться персонально. Не реагують на слова: «Діти, учні, зробіть ...», поки вчитель не скаже: Ваня, зроби).

7. Чи може дитина дозволити собі попросити у нас (в інших людей) про допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?

8. Якщо дитина вчиться писати букви, вона говорить: я намалювала букву або я написала букву? («Намалювала» – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. «Написала» – вже навчальної).

9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки ми дозволяємо або обмежуємо її рухову активність (людина – складна система, в якій «все впливає на все»). Координація рухів, фізична спрямована активність – пов'язана і з вольовою та емоційною сферою. І дітям важливо – потрапляти в ціль, ловити і відштовхувати, підтримувати фізичну активність).

10. Чи є у дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість «витримувати» правила, а й на загальне відчуття безпеки).

11. Наскільки дитина впевнена, що вона «хороша просто так».

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/4787-11-ochevydnykh-i-neochevydnykh-oznak-hotovnosti-dytyny-do-shkoly